Пливу в невідомість від берега горя -
Хіба то не горе когось забувати,
Хіба то не горе когось не чекати?

Я падаю листям під ноги нікому,
Яснію зорею в дорозі нікому...

Нащо мені очі, що світа не бачать,
Нащо мені серце яке тільки плаче?
Прийми мене світе в осінній тривозі
Бо я залишилась одна на дорозі.

Я падаю листям під ноги нікому,
Яснію зорею в дорозі нікому...

Здригнулося небо за скоєний злочин
Та слухати доля нікого не хоче -
Плетуть хризантеми вінок на могилі
Та що мої сльози - ті сльози безсилі.

Я падаю листям під ноги нікому,
Яснію зорею в дорозі нікому...