Жінка з косою розполохала долину
Забрали на війну від матері дитину
Вона не спить ночами,і чекає 
Не знає що вже в живих його не має
Та все ж рідненька не втрачай надії
Про зустріч з сином невблаганно мріє
А може завтра вже  він вернеться додому
Він так давно уїхав ще пів року тому
Кудись на схід далеко на пости
Додому за спиною спалені мости 
Хрести стоять на сході в чистім полі
Вони ідуть на смерть с сльозами мимо волі
додому всі дороги замело снігами 
Голова заповнена все темними думками 
Але вона чекає  днями і ночами 
Він же один єдиний у своєї мами
Приспів
О, мама рідна, ти мене не жди,
Мені в наш дім ніколи не прийти.
У мене з  серця мальва проросла
І кров’ю зацвіла.
Не плачте  мама ти вже не одна,
Багато мальв насіяла війна.
Вони шепочуть для тебе на весні:
"Засни, засни, ..."

І ось приходить він до неї у ві сні
У ранах весь в білому вбранні
 Червоною від крові сорочка стала
Що ще в дитинстві вона малому вишивала 
Засохші губи,лице бліде,іде кульгаючи до неї він іде
А потім пропадає десь у чистім небі
Вона кричить " Чекай я вже біжу до тебе"
Не треба мамо не біжи за мною,
Я скоро повернусь побачимось з тобою
І посміхаючись він на очах с сльозами
уходить знову в сивину туману 
На слідуючий день привозять у труні
в очах туман,а в голові думки дурні
Ти ж обіцяв повернуся мамо,та що ж
рідненький мій з тобою стало 
Приспів:
О, мамо рідна, ти мене не жди,
Мені в наш дім ніколи не прийти.
У мене з серця мальва проросла
І кров’ю зацвіла.
Не плач, не плач, бо ти вже не одна,
Багато мальв насіяла війна.
Вони шепочуть для тебе на весні:
"Засни, засни, засни, засни..."