Верховино, світку ти наш!
Гей, як у тебе тут мило!
Як ігри вод, плине ту час,
Спокійно, шумно, весело.

Ой немає краю, краю
Над ту Верховину!
Коби мені погуляти
Хоч одну годину!
Ой немає краю, краю
Над ту Верховину!
Коби мені тут погуляти
Хоч одну годину!
Ой немає краю, краю
Над ту Верховину!
Коби мені тут погуляти
Хоч одну годину!

З верха на верх, а з бору в бір
З легкою в серці думою,
В чересі кріс, в руках топір,
Буяє леґінь тобою.

Черемоше, Черемоше,
Бистра твоя вода!
Дівчинонько з Верховини,
Гарна твоя врода!
Черемоше, Черемоше,
Бистра твоя вода!
Дівчинонько з Верховини,
Гарна твоя врода!
Черемоше, Черемоше,
Бистра твоя вода!
Дівчинонько з Верховини,
Гарна твоя врода!

Ей, що ми там Поділля край!
Нам полонина — Поділля,
А бори — степ, ялиця — май,
А звіра голос — весілля!

Єсть у мене топір, топір,
Ще й кована бляшка,
Не боюся того німця,
Ані того ляшка!
Єсть у мене топір, топір,
Ще й кована бляшка,
Не боюся того німця,
Ані того ляшка!
Єсть у мене топір, топір,
Ще й кована бляшка,
Не боюся того німця,
Ані того ляшка!
Єсть у мене топір, топір,
Ще й кована бляшка,
Не боюся того німця,
Ані того ляшка!