Дмитро Лазуткін / Поезії
ІДИ ЗА МНОЮ

невідомо навіщо
трапляються такі ночі
коли закінчуються запальнички
і жінки наповнюються ніби амфори
бажанням і вологою
виноградним вином
солодким
трохи терпким

і нагрітий асфальт який більше ніж просто асфальт 
який вже майже дорога
і трава що прокльовується крізь нього
і птахи що пірнають з твого неба до неба іншого
владно
вимовляють повільне -
іди за мною
іди за мною

ти можеш викликати таксі
не виходить
ти можеш бути безпечним
ти можеш боятися більше ніж хотіти
але твоя світобудова
наче дерев`яний дах 
за яким наполегливо просвічуються зірки
не ті яких вибрав ти
але ті котрі обирають тебе
ніби кличуть 
іди за мною
іди за мною

через нетрі
й покинуті автобусні зупинки
через країну що заграє зі своїм нетривалим минулим
чи з твоїм беперечним майбутнім

як вирішиш так і буде

але й сам вже починаєш 
виговорювати
або радше вишіптувати
травам і палаючим вікнам
спраглим серцям
і зібраним докупи пальцям
всім одразу і кожному окремо
іди за мною
іди за мною

так саме так тільки так 
так тільки так саме так
з`являлися молитви
згасали революції
слимаки перетворювалися на ангелів
і летіли за обрій за кордони імперій за межі любові
брудної і чистої
як порцеляновий посуд як фіолетове світло
як звуки музики в утробах дискобарів
коли виходиш назовні й чуєш
іди за мною 
іди за мною

мов дитячий спів котрий перетворюється у жіночий спів
мов бруньки випадково впіймані у мить пробудження
мов тисячі казок і тисячі легенд 
і тисячі провин під час раптового примирення
мов зойк мов плач 
у яких ти і я
у яких всі вони — тихі непрокляті обов`язкові невід`ємні… 
іди за мною
іди за мною

знаєш? 
не знаю
віриш? 
так — 
вірю
боїшся знічуєшся палаєш
кричиш і все у тобі кричить
а згодом просто каже
голосом який неможливо не чути -
іди за мною 
іди за мною
іди за мною
іди за мною