Роки спливають 9 класів за плечима 
Сьогодні випуск, в мами сльози під очима.
Прощальний вальс, всі потроху розійшлись.
Екзамен скоро, чи ми побачимось колись.
Саме ця думка не дає мені спокою.
Сьогодні тебе бачу. Сьогодні я з тобою.
Що чекати завтра цього ніхто не знає.
Пройдуть роки. Цей день ніхто вже не згадає.
А я пам’ятаю, як колись із пацанами футбол грали.
Часто вікна вибивали, але ми знали охорона нас не зловить.
Бо ми прудкі хлопці 93 школа.
Ще з дівчатами тусували на вечірках.
Запитай Оксана, Аня, Юля, Ірка.
Це було щось. Це було справді дуже класно.
Кінець року. Травень. 
Як це усе не вчасно. 
Коли ще менший був чомусь не розумів.
Час біжить швидко, ходити в школу не хотів.
Тепер знаю школа це мій другий дім.
Вчителі, батьки завдячую я їм усім.
Мене пробачте за те що часом був нахабний.
9 клас вчитись справді дуже скаладно.
Неслухав, приносив вам лише проблеми.
 На уроках завжди говорив на непотрібні теми.
Школа навчила у всіх моментах сильним бути.
Невідступати ніколи! Пробиватись в люди.
Стати ким хочеш, там будь що буде!
Що було в цих стінах нам ніколи не забути.
Ще пам’ятаю ми любили прогуляти.
Дзвінки зі школи.
Говорив шановний тато: «Як оцінки??»
«Та нічого менш більш»
Він мене сварить а я на вулицю скоріш.
Найгірше що було це шкільні збори.
Мама після них у шоці в мене двійок море!
Не один такий! Таких як я багато!
Є що згадати хлопчики й дівчата.
Дуже часто з пацанами ми залітали.
Не раз не два батьків до школи викликали!
Везь час чули директора холодний бас:
«Все крапка я даю останній шанс!!»
Я не шкодую що час проводив саме так.
І що  моментами іх в мене повний бак.
Підступна доля заведе будь куди,
Але ці рядки в моєму серці назавжди!
Роки спливають 9 класів за плечима 
Сьогодні випуск, в мами сльози під очима.
Прощальний вальс, всі потроху розійшлись.
Екзамен скоро, чи ми побачимось колись.
Саме ця думка не дає мені спокою.
Сьогодні тебе бачу. Сьогодні я з тобою.
Що чекати завтра цього ніхто не знає.
Пройдуть роки. Цей день ніхто вже не згадає.