(Інтро)

(у зливу - під пальто, в спеку босяком понесу асфальтом)
за край морів до гір врань як паром...
(увесь цей час...*)
Я прийду, ти лиш стань маяком

*********************************

(1 куплет)

*...таранив лід, залишав слід 
з галонів топлива, дно засмоливши все одно допливав,
кості промокли, адже в небі повисла хмара як слон сива,
( он ) вона десь там де квітне цвіт, а він - де Колима,
судно на гребені хвилі там вітер колива,

та хто вона?  для мене відкрита половина,
і то нема! та все ж сплела сітки та полонила,
Я чув її навіть коли ввічі мовчала, мусово
Я де би не був, вона повертала мене мов чарами знову,

Я в'яну - небо покрите тентом, знов наблизь і
втримай, знаєш, кожен раз невпевнено мов на кризі,
бродивши навкруги тебе Я рив яри в околиці,
бо кожен сантиметр у твій бік ху*рив по лиці,

разом із тим муза їб*ться із кимось, хто з лап видер,
свідомо кочусь на дно, мій світ - суцільний гармидер,
та якщо колись таки за мною натовп хлине з розгону,
Я все ж розгребу руїни ті, що ми звемо домом

***************************************

(Приспів 1)

(у зливу - під пальто, в спеку босяком понесу асфальтом)
(у зливу чи то у спеку) не став рай на кон,
я прийду, ти лиш стань маяком

(у зливу - під пальто, в спеку босяком понесу асфальтом)
за край морів до гір врань як паром,
я прийду, ти лиш стань маяком

***************************************

(2 куплет)

тамую дихання під шквалом  хвиль, таки
досить випробовувати на скільки сильна ти, 
бо чашу переповнено уже не без зусиль "на ти",
слід старе вилляти, вуста як тильда, ти...

рвешся навпіл, але як досі хтось в обіймах і не Я, 
ахінея! це змінне, якщо в графі не Я,
допоки ці пі*ари не під вівтарем, слова довести до ладу Я мусив, 
тож волік на звук, а все одно туман на стільки став густим

що в собі заблукав, думки в'яжуть у сніп коридори,
твори мов викулупані з-під кори,
гори здійму увись - Я здичів, як би не злився клич і,
Я прийду, Я ж бо ходити вчився тричі,

і хоч нам не дано порозумітись із півслова,
й інколи обмінюємось поглядами з-під лоба,
мовляв Ерида знов і тут карає підло нас,
та Я вже не ї*у яким був світ до нас

***************************************

(Приспів 1)

***************************************

(3 куплет)

втративши дар мови на дно за виром як крейсер,
що збився з курсу, йшов немов би рот пластиром заклеїв,
з нер....вів пора було вже пар випустити як гейзер,
отож із вуст пластир Я цей здер,

та коли лавиною Я сковзав ген би пораненим,
зруйнувати все було б вчинком ганебним,
мов гра де ми почергово пристрасті перечимо ось і
знов не разом, чи то досі? рух серпантином, чи по осі,

і Я ї*ав це все, мовляв, бл*ть! постань як остання,
отримав що хотів, сповна ж бо роздав Я хаос, Таня,
освітиш обрій, теплом заманиш та скоро осінь,
і вкотре стануть дощі капати нам по волоссі,

не варто гасити спрагу в прісній калюжі цій, аллюзій,
ллю прості набори букв, а у пісні вам чужі ці, й даю їй,
ей! твій рабом коло ніг тих як фіра, щоб твій біль стих,
так стій, ти одна не може лишати Мірабо-міст і йти,

вдихни життя в мене хоч раз, адже з тобою час не пройде даром, а згодом повз мене пройди і даруй мені небес знов цей аромат,
хоч вуха брехнею забиті - до лора
слід, вірю он там горить не Гомора,
бо судно красить око Гора,
без зіниць зоставив донора (ось чому!)

***************************************

(Приспів 2)

лиш би ти не згасла з літами
бо манить блиск на вбранні, та
в казує курс - в лаз на схід, та 
хай жде сюрприз там далі та 
(все одно)
за край морів до гір врань як паром,
Я прийду ти лиш стань маяком

***************************************

(Аутро)

де пітьма вічна, леді, Я зміню ніч на день