Я залишився сам в обіймах люті. 
Вона їсть останній шмат буденної надії 

Вона тримає міцно мене в своїх руках, 
Не дає мені спати, в мені вона живе. 
Вона просить їсти, з’їдає всі думки, 
Тепер я наодинці зі своїм ворогом. 

Де є життя – тебе немає, 
Де все цвіте – тебе немає, 
Де всі живі – ти мертвий, тебе нема… 

Про все живе не пам’ятаєш, 
Про щирий сміх не пам’ятаєш, 
Про світ живих ти забув. 

Віддай надію, ти лють забери! 
Віддай мої мрії, ти лють забери! 

Віддай надію, візьми собі страх! 
Залиш мені спогад, ти лють забери! 

Я стояв завмерши, відчував злий погляд 
Страх свій шлях завершив - залишив лють. 

Лють, лють, лють….. 
Залишив лють….