Ішов козак з Дону,
Із Дону додому.
Та й сів над водою,
Проклинає долю:

-Ой, доле ж ти, доле,
Чом ти не такая
Як доля чужая?

Що чужая доля
Все п'є та гуляє,
Все п'є та гуляє
І все собі має.

Обізвалась доля
По тім боці моря:
- Козаче-бурлаче,
Дурний розум маєш,
Що ти долю лаєш.
Що в день заробляєш
Музики наймаєш,
Що в день загорюєш
За ніч промарнуєш.