Лецелі галочкі й у тры радочкі,
Зевзюля й поперед[у].

Й усе галочкі по лугах селі,
Зевзюля й – на калін[е].

Й а ўсе галочкі зашчэбеталі,
Зевзюля й закова[ла].

Ішлі девочкі й у трі радочкі,
Ганночка й поперед[у].

Й усе девочкі по лаўках селі,
Ганночка й – на посад[е].

Й усе девочкі песні запелі,
Ганночка й заплакал[а].

– Ой, чого седіш да й чого плачэш,
Молодая Ганноч[ка],

Ох, чы жаль тобе татка родного
Чы подвор’ечка ёг[о]?

– Ох, не жаль мене татка родного,
Шчэ й подвор’ечка ёг[о],

Только жаль мене русое косы,
Шчэ й девочае крас[ы].