Щороку вмирає трава,
І листя з дерев облітає,
Зима прибирає права,
На все, що квітує й буяє.
І наше життя наче мить:
Прийшов і пішов і не має,
Але небуття не страшить
І смуток душі не займає.

Повік мені цей світ не розлюбить,
Св"яті поля його і небеса, і води.
Кожен день життя то неповторна мить,
На вічному шляху, на вічному шляху,
На вічному шляху до щастя і свободи.

Чого б мені справді тужить,
За чим би я справді журилась,
Адже я любити і жить
На білому світі з"явилась.
Отож, не печаль світова,
Надія мене зігріває.
Щороку вмирає трава,
Щороку нова виростає

Повік мені цей світ не розлюбить,
Св"яті поля його і небеса, і води.
Кожен день життя то неповторна мить,
На вічному шляху, на вічному шляху,
На вічному шляху до щастя і свободи.

Повік мені цей світ не розлюбить,
Св"яті поля його і небеса, і води.
Кожен день життя то неповторна мить,
На вічному шляху, на вічному шляху,
На вічному шляху до щастя і свободи.