Це люди чужі мене тримают
Чого в мене тіко не було!
Хіба лиш потєчого молока ми бракло, а бирше биг ме нічо
А я ні маю дітей.
Перша дитинка була й остатньою.
Не маю рідні.
Є, але такі бічні, дальні.
Чоловік умер бо слабий був.
Та й поки була дужа, коровку, поросє держєла,
Та й забав’єла си.
Кутала си, громадила.
А я ні годна ні коровку, нічо вже у світі.
Пенсійку маю, йо, але не дуже велику, та й то добре мені.
Треба добрих людей аби хтось добув.
Бо є ше старі, скаржаться на свої діти, є ше таке шо мені не біда
А є шо стареня скаржиться на свої діти шо вони гаркають там усєке на них, я вже знаю як.
Та й бідувала я, так що не гараздувала, всяке було, війна...

Було шо їсти не було шо,
Та я їла усякого ніякого, та й вижила.
Слава Ісусу Христу!
Слава навіки Богу святенькому!

Йо! Йо!
Земля не може бир ше всього того держєти, а Бог — терпіти.
Усе приходит так, як приказували старовітські люди, із бир вовіку.
А то були мудрі віщуни!
Люди попід хмари літают, гуцули се по лєнті перебирают,
Свої звичаї полишєют, бракує лиш [архідника архєюди].
Це конєц свєту вже!

Якби я не прибагала, днину б не прожила, клянусь Богом,
Нема у мене страху, де би я не жила.
Слава Ісу,
а слаба заслабла, сла... (бла-бла-бла-бла-бла-бла-бла!)
Нема у мене страху — тьху! (тьху!)
Перед Богом. Боже-Боже, кітка здохла, кіт не може.
Я ні грішила у життю, ні вкрала, ні убила, ні за (цей-цей)
Чоловік умер, бо слабий (бий-бий!),
Та й поки була дужа, коровку, поросє держєла,
Та й забав’єла сє.
Кутала си, громадила.
Чир варила, сіно косила, милого ймила.
А тепер нема й мила (ла-ла-ла).
А я ні годна, а я ні годна, а я ні годна! (годна, годна!)
Слава Ісусу Христу!
Слава навіки Богу святенькому!

Йо! Йо!
А як маму хоронили, комедії мали,
Впала з возу, вийшла берти, розтрощила спину.
Везли кіньми, несли вгорі песигом на спині
Слава Богу!
Йдіть до дідька!
Шлях би вас всіх трафив!
Але мамку свою рідну не могно забувати!
Ти спи спокійно. Приходь нині, мемо танцювати.
Та для чого він мені гузницьов двері закрив, я ж йому так давала!
Так давала як пацєки зранку свою ранку. Свою ранку!
Впаде, впаде зима. Болить в мене голова! (ла-ла-ла-ла)
Аби коби не той сніг, мала би гріх, мала би гріх!
Не моя провина, що сліди лишаю.
К милому прийшла, я за ним скучаю.
Мама ча, мама ча, мама ча, мама ча, мама ча, мама чая н [bad word] #33;
Вже головю камінь, вже каменем в голову!
Лю-блю-блю-є!
Наш є суп гарячий, а який стоячий? (чий? чий?)
Голова би каменем того життю!
Пестило-любило, а тепер лиш б’ю!
Слава Ісу,
Впала — піду!
На правду не знаю як дожити, як годити!
Боженко милосердний, аби заступив нас!
Не будь такий впертий!
Слава навіки Богу святенькому!

Йо! Йо!