Ой у вишневому саду, там соловейко щебетав
До дому я просилася, а він мене все не пускав.

О милий мій зоря встає, вечірня зіронька впаде
Пусти мене, бо вже пора, проснеться матінко моя.

А ти скажи такий отвіт, який чудовий білий світ
Весна іде красу несе, а в тій красі радіє все.

Доню моя у чому річ, де ти блукала цілу ніч,
Чому розплетена коса, а на очах блещіть сльоза.

Мамо моя прийшла пора, а я весела й молода
Я жити хочу, я люблю, мамо не дай доню свою.