Високо в небі щось летить,мабуть це птах... та ні літак це.
Він зробить круг  і тут на смузі приземлиться, щоб мене з собою в небо взяти.Такий маленький там у хмарах був, 
та коли сів ні з чим був незрівнянний, його пілот мені легенько підморгнув- дав знак,що вже пора на борт швиденько підніматись. Я довго думала чому...чому сьогодні я тут опинилась...мабуть це сон і коли  проснусь, то зрозумію що  в черговий раз взяла і помилилась. Та поки думала про це,  літак вже встиг високо в небо підійнятись...а коли глянула в ілюмінатор згадала,що не з всіма я попрощалась. Та пізно вже...літак дістав до хмар і назад шляху немає ,тож залишилося мені лишень шматочок рідної землі запам'ятати. І ось сиджу я на борту, а спогади картинками перед очима, як я по набережній йду із посмішкою на обличчі і щаслива. Як вперше сіла за кермо, нажала газ й набрала швидкість. Як передбачувала наперед , який сьогодні буде вечір. На жаль не буде більш цього... така вже доля що поробиш. Все це я буду пам'ятати всеодно, бо я кохала серцем і душею.