моє б обличчя
та замість неба...
якби лишити у твоєму вікні.
є давня звичка
іти від тебе
та повертатися у кожному сні.
мої б долоні
до твого серця,
щоб знову жити лише подихом твоїм,
щоб тільки чути,
як твоє серце б'ється
нічого більше не потрібно мені
за п'ять хвилин
зміниться світ ,але-
за п'ять хвилин з тобою
я віддала усе...
немає більше тих слів,
тих кольорів
день залишив мій дім ,
а квіти ,що на столі
мабуть на згадку мені
про те,як було колись...