Лягай мені, німина,
Тихо на коліна.
Тиждень-другий і землі
Піде з рота піна.
Вийдуть з дому двірники -
Стануть гарувати,
Але марно - все одно
Будем зиму, будем зимувати!

І
Лягай мені на коліна,
Я розкажу тобі, Жучка,
Як вони, як вони рвуться,
Як пси.
Боже, спаси,
Як страшно!
Як вони рвуться і падають.
Скриплять дерева: "Нас кидають".
Як би то, як би
не дати їм піти?
Може, ти
Скажеш?

ІІ
Лягай, приблуда, на коврику,
А я візьму собі ковдру.
Колами, колами
Зграї над коминами
Втікають від зими.