І ось, складай тепер слова у скрині.
Замотуй у старі газети осінь.
Це вчора ми були, як рідні.
А завтра… Забирай собі себе назовсім.

Як полохливий птах від люду.
Біжи в краї чужі, незнанні. Хворі.
А я хворітиму. Тобою? Ех, ні. Забуду. 
Це вчора, я своє життя зубцями різала на долі.

Скувало пересохлі губи щастя. Воля.
Від цього посміхаюся криваво, стисло.
Та краще танцювати на мозолях
Аніж в чужих обіймах задихатися навмисно.