Чорної шкіри без просвіту ніч
Погляди пильні з далекого степу
Сонце зійшло й світло від зір
Мовчки погасло і в грудях затерпло
В розвідку я не візьму твоїх чар 
Ніжність моя у листах розгубилась
Нам є що нести на свободи вівтар
Нам є ще за кого тут битись

Димлять тривожно горизонти 
Чи зійде сонце завтра нам
То не гримить, то з серця фронту
Летять сини згорьованим батькам. 

Іскрилось життя і погляди дикі
З пустих магазинів і  битих вітрин
Нам соромно бачити сонячне літо 
Ковтаючи біль і гіркий анальгін 

Обличчя смугляві під сонцем пекучим
І ти постаріла за декілька днів 
Коли повернуся підем гостювати 
До чистих небес і нестримних  вітрів… 
А поки до сну як до вічності пішки 
І десь недалеко гудуть літаки 
Збираю до купи й складаю у вірші
Найкращі слова що не чула їх ти…