Тикни на мене пальцем, коли я хоть цент украв у когось
Я сім років викопував зерна, доки це все зібрав у колос
Далі або біле, або чорне, монохромом, без пістрявих полос
Бо я звідти, де звикли говорити без цензу правду в голос

Саме тому скоріше за все ми далекі, як Бруклін і Сихів
Хоч я би міг як усі тут косити під трупів і психів
Голосом грубим і сиплим не вимовляти всі літери можу наспор, та
Я весь є у цих куплетах, ніби на фото з паспорта

Я томагавк на цвях поклав, та коли в тобі сердиться надто Бог
Натовпом хоть, НАТО в поміч, на це тобі на тампон
Я копав той поклад, рився між серенад та понту
Довбав породу, поки не вирив підземний надальбом

Вставав і падав, моя дорога між плямами з сірих штанів
Часом як звір очманілий, в очах бойові лиш вогні
Попереду дрянна лижня, та якшо ти віриш мені
Ти станеш на трафлений шлях і прямо поїдеш на нім

І мабуть я довіку падаван
Двадцять два, та не перестав надіятись на дива
Я не покидав диван, поки писав слова, сам собі на зло
І тут далі будуть набори слів, бо я ше вірю в слово

Давай за мною, нас далі чекатиме Готем і Нарнія
Крізь шафу, де запорошені книги - моя теракотова армія
Проклята порука, я їх не маю права ні на мить лишати
Бо я тут рупор то затравлений німий глашатай

Мій плащ стертий від коміру до поли
стільки міняється навкруг і я то віхола то полин
Зірвані плани, і баласту метри, я біль ними допалив
Книгами Паланіка, Кастанеди, фільмами Копполи

Я роками гриз себе і з'їв і всьо шо тобі
Треба знати про мене, знайдеш в блокнотах і зошитах
Хай ше не кінець далеко, але і не за горами вже вечір
Час покаже, шо я викував, кайдани чи меч