Можливо-Неможливо

— Добридень! — вона зрадіє мені
І посміхнеться поштиво.
А щось такого… не думайте, ні, —
Це неможливо.

— Як вам ведеться? Звідки й куди? —
Розпитує співчутливо.
Та прохопитись хоч раз на «ти» —
Це неможливо.

— Куштуйте солодкий зелений горох,
А хочете — чорносливи… —
Але, щоб несли твій кошик удвох, —
Це неможливо.

Ось уже й голос прощально зів’яв:
— Бувайте! Живіть щасливо! —
Але ж без тебе,без тебе,люба моя,
Це неможливо.

Це неможливо.
І як тебе втримать? Віддав би свій плащ,
Якби почалася злива.
А небо яснісіньке — і хоч плач —
Це неможливо.

А нас іще стільки дощів не мине,
Майбутня моя дружино.
І стільки разів ти зупиниш мене —
Це неможливо.

І хто б мені допоміг зрозуміть
(А може, це й не важливо?)

"А нас іще стільки дощів не мине,
Майбутня моя дружино"

І хто б мені допоміг зрозуміть
(А може, це й не можливо?) —

Що, де і в яку мить
Можливо і неможливо

Що, де і в яку мить
Можливо і неможливо.