Весь день йшов дощ за вікном моїм, 
По вулицях мов ти один...
А люди диивились в вікна, 
хапали очима краплі, 
Ніхто із нас був не винен 
і сльози того не варті.

Крізь сльози бачу як тремтять долоні
мов під дощем в твоїм полоні 
і бігти мені нікуди, 
а кидати все нізащо 
та в двері чужі розкуті йти не стане краще

Між нами стане осінь, 
збирати листя досить 
звідки в тебе ті слова: "в останнє", 
ті сльози бачу досі,
як в очах палає осінь 
це і є кінець мого кохання.

В останнє бачу і в останнє вірю, 
В останнє плачу і в останнє мрію, 
Скажи що сказати треба, 
Залиш мене просто неба, 
Іти мені більш нікуди, 
Ми станемо просто люди