Інколи мені здається,
 шо я якоїсь іншої раси,
 якогось іншого бога,
 з якогось іншого часу.
Я жодного разу не почувала себе тут вдома.
 Жодного разу.
Я завчила на пам'ять стопера всі ці траси,
запрограмувала мозок на всі ці фрази,
все одно: в мене якась інша фаза,
 інша дата
 й інший штрих-код.
Мама каже, шо все від того, шо я урод -
не нарощую нігтів і не ношу стрази.
І від того, шо хочу усе й одразу.
І від того, шо всі мої мени патлаті.
Мама каже, шо так як я живуть тільки бомжі і дешеві бляді.
І шо треба вдягатись як жінка і менше кави.
І нарешті вже скинути всі зайві кілограми.
Познімати з себе все чорне лахміття і пентаграми.
Й непогано вже б вийти заміж хоча б за кого.
Мені страшно тут жити.
І, знаєш, мамо,
я напевно якоїсь іншої раси,
 іншого часу
 і іншого бога.