Пам'яті “Небесної Сотні”

Дивись, коханий, чай на травах твій
Улюблений... За звичкою налила...
Тобі на небі, певно, теж такий
Зварили ангели... Тепер й у тебе крила...
Он за вікном крізь ніч прийшла весна...
В блакитно-жовтій стрічці... із Майдану.
Не журавлі злетілись... - беркутня...
І проросли лампадки і тюльпани
Отам на Інститутській... Ти вмирав.
Для снайпера став галочкою в звіті.
Тепер на небі між едемських трав
Пробач нам всім... хоча б на тому світі.
Пробач убивці за його наказ...
Пробач політикам, військовим... Так, це важко,
Але пробачить треба. Я не раз
Й себе кляну... й мені пробач, будь ласка...
Будь ласочка, за те, що не була
В хвилину смертну поруч... відпустила,
Від кулі не закрила серцем я...
І що мені тепер твої ті крила,
Що дав Господь тобі?.. Тебе нема,
Й найгірше, що ніколи вже не буде.
Он за вікном крізь ніч прийшла весна...
У чорній стрічці... з пострілом у грудях.

Автор: Анна МАДЕЙ, (03.03.2014)