Поплач мені, Річко...
 Розкажи про дні часів прадавніх.
 Те, що бачила за давніх-давен,
 Пошепки перекажи у краплях.

 Хвилями неси у небуття
 Відголоси битв,
 Де брат меча підняв на брата.
 Течії журчанням голоси:
 „Зрада!”

 Хто зганьбив ім’я своїх Дідів?!
 Хто занапастив Прадавню Віру?!
 Хто віддав у лапи ворогів
 Слов’янську землю?!
 „володимир!”

 „Жалюгідний нащадок Великого
 Князя Святослава син нікчемний –
 Братовбивця й зрадник Віри,
 „святим” за зраду наречений.”

 На священній землі
 Будував хто церкви?
 „Тряслося від жаху тоді це стадо,
 Коли прибивав свого щита
 Князь Святослав на Воротах Царграда!”