У цьому холодному світі стаю дорослішим ,
Все ті ж інтереси , ті ж плакати на стінах ,
Швидше нас підганяють в спину вийти ,
Але я не покидаю вагонів , збираючи в клубок нитки.
Мій світогляд - вже не те , що раніше,
І люди знаходять місця , за які платять двічі ,
Тут ненавидять Христа , віру кидають на підлогу ,
З вуст горить то полум'я , що додає нам біль.
У горлі ком , і я застряг в рутині блідою ,
У грудях колись відчував те , що не давало згасати ,
Тепер я і ти , - всі ми сюжети хроніки ,
Імена будуть забуті , шкода , але люди - паливо.
Вони дають світу охолонути , і не намагайся гострити ,
І все , що пов'язано зі мною - ти не знайдеш у пісні ,
Сюди не слід лізти , і якщо ти не з нами -
Чи не на грудях хрест , а в серці холодну прапор.

Я знаю всі ваші таємниці , я бачив всі ваші сни ,
Я - самотній мандрівник , я вдихав світ зсередини ,
Я - тінь цих будинків , я - тінь сірих квартир ,
Я тут останній день , я - той , хто життя любив.

Всі ці плани плавно переходять у плавання ,
Ми попадали раніше, ніж нам треба було , брат , неначе зів'яли ,
Серед купи порожніх надій і розбитих доль ,
І хто , якщо не ми , то нас самих засудить?
Хто покаже суть , хто знає , що робити ?
Поки всі мовчать , я димом заповню прогалини ,
Запам'ятаю всі дні , поберіг нерви ,
Скажу спасибі мамі за те , що душу гріє.
Часом я простий, як осінь , зимою пороюсь в питаннях ,
Для Бога боюся , як і всі , кінцевого підсумку ,
Я не знайду відповіді , забуду старих друзів ,
Ми стаємо черствими , дружбу замикаючи в сейф.
Я знаю , як і всі , але дивлюся на речі інакше ,
Простіше стало , коли зрозумів суть порожніх пачок ,
Руки не забруднені кров'ю , гордість терпить удари ,
Я знаю всі ходи і всі таємниці .