Летіла зозуля через мою хату,
 Сіла на калині, та й стала кувати.

 Ой, чого, зозуле, ой, чого ж ти куєш?
 Хіба ти, зозуле, добро мене чуєш?

 Якби не чувала, то би не кувала,
 Про тебе, дівчино, всю правду сказала.

 Ой, Боже мій, Боже, що я наробила?
 Козак має жінку, а я полюбила.

 Козак має жінку, ще й діточок двоє.
 Ще й діточок двоє, чорняві обоє.

 А я ж тих діточок та й не понаймаю,
 З тобою, Марусино, в саду й погуляю.

 Гуляв козаченько неділю й дві ночі,
 Прийшов козаченько до дівчини в гості.

 Ой, Боже мій, Боже, який я удався,
 На чужій сторонці за жінку признався.

 Не так же за жінку, як за дві дитини,
 Розкололось серце на дві половини.