Якби ви вчились так, як треба,
 То й мудрість би була своя.
 А то залізете на небо:
 «І ми не ми, і я не я,
 І все те бачив, і все знаю,
 Нема ні пекла, ані раю.
 Немає й бога, тільки я!
 Та куций німець узлуватий,
 А більш нікого!..» — «Добре, брате,
 Що ж ти такеє?»

 «Нехай скаже
 Німець. Ми не знаєм».
 Отак-то ви навчаєтесь
 У чужому краю!
 Німець скаже: «Ви моголи».
 «Моголи! моголи!»
 Золотого Тамерлана 
 Онучата голі.
 Німець скаже: «Ви слов'яни».
 «Слов'яни! слов'яни!»
 Славних прадідів великих
 Правнуки погані!
 І Коллара читаете
 З усієї сили,
 І Шафарика, і Ганка ,
 І в слов'янофіли 
 Так і претесь... І всі мови
 Слов'янського люду —
 Всі знаєте. А своєї
 Дасть бі... Колись будем
 І по-своєму глаголать,
 Як німець покаже
 Та до того й історію
 Нашу нам розкаже,—
 Отоді ми заходимось!..
 Добре заходились
 По німецькому показу
 І заговорили
 Так, що й німець не второпа,
 Учитель великий,
 А не те, щоб прості люди.
 А ґвалту! а крику!
 «І гармонія, і сила,
 Музика та й годі.
 А історія!.. поема
 Вольного народа!
 Що ті римляни убогі!
 Чортзна-що — не Брути!
 У нас Брути! і Коклеси! 
 Славні, незабуті!
 У нас воля виростала,
 Дніпром умивалась,
 У голови гори слала,
 Степом укривалась!»