Мені сорочку мама вишивала,
Неначе долю хрестиком вела.
Щоб я лихих стежинок не шукала
І до людей привітною була.

Виконуй, доню, - мама говорила,
Закони Божі істини прості:
Не зраджуй землю, що тебе зростила,
Не залишай нікого у біді.

А сорочка мамина біла-біла,
А сорочка мамина серцю мила,
А сорочка мамина зігріває,
Я ії до серденька пригортаю.

Літа, неначе птахи пролітають,
Вже донечки, як квітки навесні.
Я їм сорочку білу вишиваю,
Як вишивала матінька мені.

Виконуй, доню, - мама говорила,
Закони Божі істини прості:
Не зраджуй землю, що тебе зростила,
Не залишай нікого у біді.

А сорочка мамина біла-біла,
А сорочка мамина серцю мила,
А сорочка мамина зігріває,
Я ії до серденька пригортаю.

На тобі сорочечку білу-білу,
На тобі сорочечку серцю милу,
Будеш її зраночку зодягати,
Буде тебе серденько зігрівати.

А сорочка мамина біла-біла,
А сорочка мамина серцю мила,
А сорочка мамина зігріває,
Я ії до серденька пригортаю.
Я ії до серденька пригортаю.