У саду, де колишуться віти,
Вітерець в верболозах заснув...
Десь заграла плакуча гітара,
Там дівчина стрічала весну.

Ти поїдеш далеко- далеко,
Так далеко від мого села.
І ніколи мене не згадаєш
Що у тебе дівчина була.

Не журись, і не плач, дівчинонько,
Не журись, і не плач, не ридай,
Через рік, як цвістиме калина,
В тихий вечір на мене чекай.

Вже пройшов рік тяжкого чекання,
І прийшла довгождана весна.
Знов дівчина прийшла до калини,
А коханого й досі нема.

Ой, нема, не було і не буде..
Бо така вже дівоча судьба.
Будеш знати, як хлопців кохати
І як вірити в їхні слова!

(У саду, де колишуться віти,
Вітерець в верболозах заснув...
Вже не грає плакуча гітара,
Де дівчина стрічала весну.)