Кожен вечір, коли залишаюсь на одинці
сам в своїй з нуля вибудованій хатинці
пусті бокали вина, фальшиві слова,
кліматичні часові зміни, болить голова
моменти щастя, з'являються непомітно,
робити кардинальні зміни, розумію, вже пізно
зв'язок лише через кляті дроти,
автом чи потягом, магістралі, кілометри та кордони,
надіюсь все до чого прагну, далеко не утопія,
бути із тобою, це вже скоріше фобія
не знаю як тобі там без мене живеться
із ким посміхаєшся, а на кого злишся
в тебе не вистачає часу на мене
в мене чомусь на тебе вистачає
хоча скоріше не в тому діло
скоріше, не в тому діло

мені бракує тебе
де б я не був
яке б місто не пригріло
слова кохання не по забув
я чекаю від тебе звісточки
бодай маленької
та від серця

а я все думаю про тебе
кожну мить, кожну хвилину, кожну секунду,
на місці не сидиться
вистачає слів, та не вистачає часу
то ти не там, то я не там,
то ми не там
інша річ, ти звикла все держати в собі,
а я нажаль не навчися розмовляти мовчки
та скажи, що ти думаєш, що хочеш, і не в одному двох словах
хоча б тисячах, мільйонах, мільярдах
говори, та тільки не мовчи
почуття глибокої сердечної прихильності
так знайомі мені
я хочу весь час перебувати в тобі
бути для тебе другом
коханням, опорою та натхненням
це все що потрібно мені
а що тобі?
хоч тепер не мовчи
тепер, тільки не мовчи
ти ж знаєш, як я не люблю,
коли ти мовчиш

мені бракує тебе
де б я не був
яке б місто не пригріло
слова кохання не по забув
я чекаю від тебе звісточки
бодай маленької
та від серця