Мамо, не плач. Я повернусь весною. 
У шибку пташинкою вдарюсь твою. 
Прийду на світанні в садок із росою, 
А, може, дощем на поріг упаду. 

Голубко, не плач. 
Так судилося, ненько, 
Вже слово, матусю, не буде моїм. 
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько 
Розкажу, як мається в домі новім. 

Мені колискову ангел співає 
I рана смертельна уже не болить. 
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває 
Душа за тобою, рідненька, щемить. 

Мамочко, вибач за чорну хустину 
За те, що віднині будеш сама. 
Тебе я люблю. I люблю Україну 
Вона, як і ти, була в мене одна

Автор: Корабель Максимишина Оксана