Чорна гора не орана           
Ще й кулями засіяна.          

Летить куля за кулею,         
Тече кровця потічкою.         

А в тій кровці вояк лежить,   
Над ним сивий коник стоїть.   

Не стій, коню, надо мною,     
Неси мамці новиною...         

Ой, стань, коню, коло плота,  
Зарегочи на ворота.           

Вийде тобі стара баба,        
А то - моя рідна мама.        

Вна тя буде звітувати,        
Ти їй будеш отвічати.         

Вийди, мати, подивися -       
Уже син твій оженився...      

Сорок тисяч воювали,          
Не вино - кров проливали.     

Ой, чи чули, рідні браття,    
Як воює Закарпаття?           

Найме мати столярика,         
Найкращого малярика.         

Найме хатку і збудує,         
Чорной малью помалює.         

Ой, без дверей, без віконець,
Моєй жизні уже конець...