Завтра прийде до кімнати твоїх друзів небагато,
Вип'єте - холодного вина.
Хтось принесе білі айстри, скаже хтось: "життя прекрасне".
Так, життя - прекрасне, а вона...

А вона, а вона сидітиме сумна,
Буде пити - не п'яніти від дешевого вина.
Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь
Та хіба зуміє голос подолати цю печаль.

Так у світі повелося, я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити - не п'яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста.

Так у світі повелося, я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити - не п'яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста. (3)

перевод на всякий случай)
Завтра придут в комнату
Несколько твоих друзей,
Выпьете холодного вина
Кто-то принесет белые астры,
Кто-то скажет — жизнь прекрасна,
Да, жизнь прекрасна, а она...

А она, а она, будет грустная сидеть одна,
Будет пить — но не пьянеть от дешевого вина.
Я буду петь для неё, так что будет звенеть хрусталь,
Но разве сможет голос преодолеть эту печаль?

Так уж в мире повелось —
Я люблю её волосы,
Я люблю её тонкие уста.
Но ведь скоро наступит осень,
Мы все снова разбежимся
Каждый по своим городам.

Лишь она, лишь она будет грустная сидеть одна,
Будет пить — но не пьянеть от дешевого вина.
Моя девочка — печальна, она — моя золотая судьба,
Я продолжаю кричать... ночь безгранична и пуста.

Так уж в мире повелось -
Я люблю её волосы,
Я люблю её тонкие уста.
Но ведь скоро наступит осень,
Мы все снова разбежимся
Каждый по своим городам.

Лишь она, лишь она будет грустная сидеть одна,
Будет пить — но не пьянеть от дешевого вина.
Моя девочка — печальна, она — моя золотая судьба,
Я продолжаю кричать... ночь безгранична и пуста.