У тривозі ластівки, літають,
Хоч не осінь ще, а тепле літо.
Рідна хата з сумом, споглядає,
Маму забирають в місто, діти.

На високі поверхи, квартала,
На низеньку мамочку, у дворі.
Щоб в ночі із вікон, споглядала,
Як за нею в небі, плачуть зорі.

Не ламати вітру, не зламати,
Яблуню стареньку, у садочку.
У сльозах благала, рідна мати,
Не везіть мене у місто, дочку.

Просить мене мати, в неспокої,
Коли знову їду до сила.
Синку, привези мені такої,
Пепінки, як в нас в саду була.

Привези мені води, с криниці,
З нашої криниці, край воріт.
Бо вона мені ночами сниться,
Сниться мені, яблуневий цвіт.

Не завжди для мами все що треба,
Ми привозим з рідного сила.
Як же повернути їй те небо,
Той садок де яблуня цвіла.

Догорає свічка, догорає,
Тихою лампадкою, в куточку.
День і ніч матусю виглядає,
Яблуня старенька, у садочку.

У тривозі ластівки, літають,
Хоч не осінь ще, а тепле літо.
Рідна хата з сумом, пригадає,
Як забрали маму в місто, діти.