За Сибіром Сонце сходить... Хлопці, не зівайте: 
Ви на мене, Кармалюка, всю надію майте!           | (2)
 
Повернувся я з Сибіру, та не маю долі: 
Хоч, здаєцця, не в кайданах, та все ж не на волі. | (2)

Маю жінку, маю діти, та я їх не бачу! 
Як згадаю про їх долю — гірко сам заплачу!        | (2)
........................................
Асесори, і поліцаї справники за мною ганяють, — 
Більше ж вони людей вбили, як я гріхів маю!       | (2)
........................................
За Сибіром Сонце сходить... Хлопці, не зівайте: 
Ви ж на мене, Кармалюка, всю надію майте!         | (2)
 
****

За Сибіром сонце сходить... Хлопці, не зівайте: 
Ви на мене, Кармалюка, всю надію майте! 

Повернувся я з Сибіру, та не маю долі: 
Хоч, здається, не в кайданах, а все ж не на волі. 

Маю жінку, маю діти, та я їх не бачу! 
Як згадаю про їх долю — сам гірко заплачу! 

Куди піду, подивлюся — скрізь багач панує, 
У розкошах превеликих і днює й ночує. 

Убогому, нещасному — тяжкая робота, 
А ще гіршая неправда — вічная скорбота!

Зібрав собі славних хлопців... Що ж кому до того?
Засідаєм при дорозі ждать подорожнього.

Чи хто іде, чи хто їде, Так час нудно ждати,
Що не маю пристанища ані свої хати. 

Асесори, ісправники за мною ганяють, — 
Більше ж вони людей вбили, як я гріхів маю! 

Зовуть мене розбійником, що людей вбиваю, — 
Я багатих убиваю, бідних награждаю. 

З багатого хоч я візьму — убогому даю: 
А так гроші розділивши, гріха я не маю.