Ой там при долині, гарматами зритій,
 Лежить не від нині повстанець убитий.
 Козацькеє тіло від вітру змарніло,
 А личко рум’яне зів’яло, зчорніло.

 Не заплаче мати та й над головою,
 Не посадить квіти на могилу твою.
 Береза не зронить листків на могилу,
 У дзвін не задзвонить, не сповістить милу

 Не викує, брате, літ твоїх зозуля –
 Закує з гармати ворожая куля,
 Один бір заплаче нишком серед ночі,
 І ворон закряче, виймаючи очі.

 Одні рано-вранці вітри заголосять,
 Вовки-сіроманці кістки порозносять,
 І кров по долині накриє мурава –
 Та слава не згине, повстанськая слава.