Проводжала мати сина у солдати,
Проводжала мати сина у солдати,   
Молоду невістку в поле жито жати.   

«йди ти, невістка, в поле жито жати,
йди ти, невитка, в поле жито жати,  
Та й не повертайся до моєї хати».  

вона жала, жала, жала–вижинала,
вона жала, жала, жала–вижинала,  
Доки до схід сонця тополиною стала.

Прийшов син до хати: «Здрастуй, рідна мати».
Прийшов син до хати: «Здрастуй, рідна мати, 
Що ж то за тополя стоїть серед поля?»  

«Не питай ти, сину, про тую причину,
Не питай ти, сину, про тую причину,  
Бери в руки топор – рубай тополину».  

Перший раз ударив – вона похилилась,
Перший раз ударив – вона похилилась,  
Другий раз ударив – вона попросилась.  

«Не рубай, козаче, я твоя дружина,
Не рубай, козаче, я твоя дружина.   
На верху, у листях, спить твоя дитина».  

Бросив козак топор, обняв тополину,
Бросыв козак топор, обняв тополину,  
Обняв тополину, цілував дитину.  

Мати моя, мати, що ж ти наробила,
Мати моя, мати, що ж ти наробила,  
Ти ж мене з сім'єю навик розлучила.  

Як будеш жениться, другу жінку брати,
Як будеш жениться, другу жінку брати, 
Не забудь сказати, яка у тебе мати.