Текст: Людмила Максимлюк
Музика: Степан Горбик

А сотню вже зустріли небеса...
Летіли легко, хоч Майдан ридав...
І з кров'ю перемішана сльоза,
А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду - сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик, в касці голубій,
І вчитель літній - сивий - сивий

І рани їхні їм вже не болять...
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло...
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в Вирій полетіла.

(Оригінальний текст вірша)