Опівночі з дзвінниці заграв гучний набат
Сільського кладовища вбиває страху смрад
Могили всі розбиті, зламані хрести
Тобою ми забуті, гріхи нам відпусти!

Пр.:
Кожен хто вмер – той ворог тобі
Тут поле бою, мерці навкруги
Пусті черепи без тіні жалю
Боже, врятуй! Ми вже на краю.

Завиє злісно вітер, тече з небес вода.
З нас тут кожен смертний, безсмертна ж ця орда.
Нечисть як побити? Її меч не бере.
Коли вона прорветься – живе усе помре.

Вовк завив на місяць, закрили зорі хмари
Світ котиться в пітьму, ідуть у бій примари
Образ Сили древньої з’явився у пітьмі
Можливо раз останній ми молимось Тобі.

Пр.:

Крізь військо хмар пробився сонця промінь
З небес архангел зійшов зі світлом в темінь
Він в очі глянув, де пала гроза
Чорніша ночі скотилася сльоза

Білії кості прийняла земля
Селяни забудуть поразки ганьбу
Постійна війна сил Зла і Добра
Завершить лиш час цю боротьбу, цю боротьбу.