Не знаючи меж, не знаючи болю.
За руку візьму і піду з тобою.
До центру землі, де ніхто нас не знайде.
Бо Сонце в пітьмі, воно помирає…
І куплет
Наша ера пройшла, тут вже інші закони,
Тут вже інший Енштейн і не ті аксіоми.
Тут не та вже любов і нема тут знайомих,
Ми живемо в тіні, навік затримавши подих.
Комусь ти скажеш: «Привіт!», за це тримай ніж у спину,
Не допоможе ніхто, хоч ти кричи безупинно.
Тобі ще вручать медалі, правда тільки посмертно. 
Тут вже ніколи не буде блакитного неба.
Приспів
Не знаючи меж, не знаючи болю.
За руку візьму і піду з тобою.
До центру землі, де ніхто нас не знайде.
Бо Сонце в пітьмі, воно помирає…
ІІ куплет
Люди, ті що проходять повз тебе кожного ранку,
В очах не мають душі, в серцях не мають печалю.
Вночі прийшли вони Пекла, твоєї крові лиш хочуть,
Всі посміхаються вдень, бо знають, що буде потім.
Коли настане пітьма і Місяць знову засяє,
Почнеться знову війна де кожен точно програє.
Війна ця не за звання, свободу чи за медалі,
Вона лише за життя…
Приспів
Не знаючи меж,не знаючи болю.
За руку візьму і піду з тобою.
До центру землі, де ніхто нас не знайде.
Бо Сонце в пітьмі, воно помирає…