Я КЛИЧУ ТЕБЕ…

Той  сад,  і  ніч,  і  зорі  —  
де  вони  тепер?  
Згадай,  як  весна  цвіла,  
зі  мною  ти  рада  йшла.  
А  в  серці  —  мов  крик…  
А  серце  розривалось,  
бідне,  прощалось  
з  тобою  навік.  
Ти  їдеш  в  далекий  край…  
прощай,  люба,  
прощай!  
Ой  строгий  життя  закон:  
востаннє  глянь  з  вікон,—  
я  кличу  тебе  весь  час,  
життя  ось  розлучить  нас!  
Як  гарно  було  нам!  
Та  я…  я  знову  сам.