Нова частина, знову відчуваю силу,
Не потрібні крила, адже я людина,
Я літаю без них, я літаю сам,
Такі висоти - ти би навіть не дістав,
Ти не дістанеш нічого, окрім кризи жанру,
Криза особистості болісно тягне мене за зябри,
Тут криза правди, приціли на мене направте,
Франшиза музику з'їдає, вас не буде завтра.
І не було ніколи, ваші фанати - імбіцили,
Дітям мас-медіа культури мізки відключили,
Будь ласка, дайте сили вирватися із цих масивів,
Ресівер в серці запускайте, сигнал на повну силу.

Навколо шум сфабрикованого світу,
В очах не бачу любові - один лиш вітер,
Який гуляє серед стін їдкої ненависті,
Розкажіть мені, друзі - ну ким же ви стали всі?
За що вбили дитинство в своїх серцях?
Тепер ним володіє страх,
Перед завтрашнім днем, перед завтрашнім днем,
Не чути сміху й не доносяться звуки пісень.

І так втомився купувати фальшиве щастя,
Тримай сто двадцять, сьогодні буде дуже класно,
Головне вчасно наклеїти на душу пластир,
Вдихай ілюзію свободи і життя прекрасне.
День за днем, рік за роком, сплетіння часу,
Ангедонія заважає виходити в маси,
Яка там мрія, коли замкнений мов в Алькатрасі
Самим собою на шляху дегенерації?
Станції метрополітену, поїзд до прострації
Мотивація відсутня прокидатись вранці,
Стискати пальці у кулак, назад не повертатися,
Незнайоме мені слово самоорганізація.
Ковтаєш біль на сніданок сьогодні і завтра,
Це значить, що ти ще живий,
А на обід я тобі виблюю порцію щастя,
Ти ж маєш сили дійти до мети?

Приспів

Ну а Нойзі, на жаль, ніхто вже не чекає,
Кому потрібно носити на серці такий камінь?
Емоцій вистачає? Давайте далі,
Немов сторінки книжок мене тут перегортали,
І повні зали мені не світять, напевно, ніколи,
Які там аплодисменти - завжди в режимі соло,
Вершина слова - ідеал, що я взяв за основу,
Якщо і згасну, то для того, аби спалахнути знову.

Ваших розмов я не витримую, дайте мені хоч хвилину тиші тут,
Хоч на хвилину ближче до сонця, вище реальності, хочу у сон цей,
Хочу побачити правду безмежну, у океані зірок знайти стежку,
Хочу відчути погляди чесні, віршами знов малювати залежність

Дайте побути на краю неба, на краю прірви, більше не треба,
Просто повірте, простір у вени, проситься дух на верх не даремно,
А скільки слів не сказав ще.

Приспів (2 р.)