Тарасе, прокидайся!Бо біда
Відкрий, Кобзарю,свої карі очі
Поглянь, яка знедолена твоя земля
Як ми живем щодня. О так, слова твої пророчі!

Нічого не змінилось з тих часів,
Все ж стільки ж зла, ще більше болю
Лохів достатньо, вельмож так званих  та панів,
Що хочеться так взятися за зброю!

Тарасе, глянь, їх мало є
Таких , як ти за словом , що не лізуть у кишеню
Та більше тих, як ти казав, кати
В яких нема мети , бо ними правлять папірці зелені!

Тарасе, прокидайся й не мовчи
Візьми бандуру в свої руки
Заграй, Тарасе, Тарасе, оживи
Нехай почують всі свободи звуки.

Твоя душа вічно жива
Твої слова не втратять сенс ніколи,
Але поглянь, Тарасе, ці жиди
Твою країну на часточки розколять!

Ні, так не можна, так не буде
Не буде сліз й розчарувань
На твій великий ювілей
Прозріють люди!
Вставай, Тарасе, не рідну Україну глянь!