Від степів до гір високих, ген за обрій пролягла,
Синь небес рясним колоссям, рідна батьківська земля.
З Божого благословення й материнського тепла,
Тарувала в світ пісенний, мені доленьку, весна!

Приспів:
Я до тебе, моя мамо, як в дитинстві притулюсь,
На світанку, рано-вранці, я за тебе помолюсь.
І попрошу в Бога ласки, неба чистого блакить,
Щоб в житті мені не впасти, так як ти учила жить.
***

Дарувала мені ненька, своє серце золоте,
І любити научила, те що рідне й дороге:
Мову нашу колискову й нашу земленьку святу,
І молитви щире слово я навіки збережу.

Приспів.
Програш.
І попрошу в Бога ласки, неба чистого блакить,
Щоб в житті мені не впасти, так як ти учила жить.