«Запроси мене у сни»
1973
вірш: Богдан Стельмах

Йдуть літа — то не біда,
Тільки іноді шкода,
Що в мереживі доріг
Я знайти тебе не зміг.

Приспів:

Запроси мене у сни свої,
В ті, що досі не збулись.
Запроси мене у сни свої,
В ті, що збудуться колись.
В ті, що збудуться колись.

Запроси мене у сни свої,
Хоч на мить, та запроси…
Запроси мене у сни свої,
Тугу в серці погаси.
Тугу в серці погаси.
Тугу в серці погаси.

Сніг на скронях — не печаль,
Та не раз проймає жаль,
Що я в плині днів не зміг
Розтопить в душі той сніг.

Приспів.