Приспів: (x2)
Якщо клята голова болить – вип'ю аспірин
Якщо пуста кімната – байдуже, я сам один
Якщо якась утрата – не зроню ані сльози
Таке життя тепер, такий у часу плин

I
Час не лікує рани, не вбиває почуття
За гроші все купити можна, тільки не нове життя
Мій телефон мовчить, не ловить покриття
Її давно не бачив та й забув уже, яка вона
Нічого не змінилося і я такий як і раніш
У вас походу все гаразд, а в мене менш-більш
І я не ріжу вени: подарую емо ніж
Не треба вже нічого мені, забутися б хутчіш
Висока вірогідність, що зійшов я з розуму
Цей текст не схожий на реп, тут елементи роздуму
Не вистачає кольору, занадто мало простору
Я йду проти системи, я не корюся опору
У 4х холодних стінах вже не вистачає свободи
Й так постійно, стій, я не давав згоди
Тоді кохав без тями, тепер не знаю хто ми
Не хочу жити більше, дістали перепони

Приспів

II
Я не той хто відступає, не зламає мене доля
Байдуже, яка ціна на долар, мені треба воля
Сам себе запитую весь час: «Ну що ти робиш Бодя?»
Не маю відповіді, не вистачає пароля
Розмовляю з собою,  в мене параноя
Міцно вірю, що ми будем разом, а це також прояв
Для чого мені ствол, якщо мій реп це зброя?
Не збираюсь рятувати всесвіт, я не схожий на Ноя
Ну то хто я? На чиєму боці душа?
Добра, зла, віри? Не має значення
І прикро, що минулому немає більше вороття
Я повернувся б і прожив його зовсім на інший лад
Хоча для чого це все? Для чого ці всі слова?
Все що не робиться – на краще! Ну хіба не так?
Банальна правда, реалія така сувора
Бо знову я один, а вона така чудова

Приспів