Закувала зозуленька
На стодолі на розі.
Заплакала дівчинонька     |
В батька на порозі.       | (2)

Іду яром до криниці —
Коромисло гнеться:
"Чом до мене, мій татусю, |
Ніхто не пришлеться?"     | (2)

"Богач, доню, не захоче,
А бідний не сміє.
Нехай твоя руса коса      |
Листям зеленіє.           | (2)

Нехай твоя руса
Квітне, пломеніє,
А дівочеє серденько       |
Із туги не мліє.          | (2)

Козаченько чорнобривий
Буде тя кохати,
Образами батько й мати    |
Буть благословляти.       | (2)