День згаса за обрієм, ліг туман долиною,
І зоря в небі скоро спалахне.
Жду тебе, мій голубе, в лузі під калиною,
Пригорни до серця мене.
Я люблю, страждаючи, від душі кохаючи,
Пригорни до серця мене. |(2)

До зірок і місяць вже виплива закоханий,
Розсипа іскри в трави голубі.
Тихо все до мене лиш в душу біль непроханий,
Жду тебе, мій любий, в журбі.
Я, отак хвилюючись, в лузі під калиною,
Жду тебе, мій любий, в журбі. |(2)

Не тривож, дівчинонько, серця полум’яного,
І не гай марно молоді літа.
До зорі ранкової не чекай коханого,
Бо вже іншу він пригорта.
Не люби, страждаючи, не чекай коханого,
Бо вже іншу він пригорта. |(2)

Як себе від розпачу і журби розраяти,
Ой до сліз щастя і кохання жаль.
Не шуми, калинонько, людям не розказуй ти
Про мою дівочу печаль.
Не шуми, червоная, людям не розказуй ти
Про мою дівочу печаль. |(2)