Тяжко, важко в світі жити
 Сироті без роду:
 Нема куди прихилиться,–
 Хоч з гори та в воду!
 
Добре тому багатому:
 Його люди знають;
 А зо мною зустрінуться –
 Мов недобачають.

Багатого губатого
 Дівчина шанує;
 Надо мною, сиротою,
 Сміється, кепкує.

Люби ж собі, моє серце,
 Люби, кого знаєш,
 Та не смійся надо мною,
 Як коли згадаєш.
 А я піду на край світа...
 На чужій сторонці
 Найду кращу або згину,
 Як той лист на сонці".

В того доля ходить полем –
 Колоски збирає;
 А моя десь, ледащиця,
 За морем блукає.

Пішов козак сумуючи,
 Нікого не кинув;
 Шукав долі в чужім полі
 Та там і загинув.
 Умираючи, дивився,
 Де сонечко сяє...
 Тяжко-важко помирати
 У чужому краю!

А я піду на край світа...
 На чужій сторонці
 Найду кращу або згину,
 Як той лист на сонці".

Умираючи, дивився,
 Де сонечко сяє...
 Тяжко-важко помирати
 У чужому краю!

А я піду на край світа...
 На чужій сторонці
 Найду кращу або згину,
 Як той лист на сонці".

В того доля ходить полем –
 Колоски збирає;
 А моя десь, ледащиця,
 За морем блукає.