Де неба нема, гудит глибина, платинові рельси, тунелі на дно.
Сталева змія назбирала нас у залізні кейси. Ми - діти метро!

У метро - і мінори, і мажори.
У метро - люди вниз і вгору.
У метро - без червоних світлофорів.
У метро - пролітають наші долі.

Де неба нема, не росте трава. Мармурові нори, платформи зігріють людей.
І зникаю я у симфоніях електро-моторів. В морі знайомих і чужих людей.