О, велелюдні хори в піднебессі
Моєї Батьківщини! Серед них
І я співаю кожною обростю
Свого оновленого верховіття.

Ввійди і ти у цей собор, поглянь, |
В найменшій краплі першого дощу   |
Дзвенить шатер нетлінної будови,  |
З якої дивиться на нас Оранта.    | (2)

Тож не гордуй цією благодаттю
І вдячно, як смиренний суходіл,
Прийми з її руки простий поживок,
Прийми з її руки простий поживок
І радуйся так щиро, як весна
Радіє рівноденню. І завжди
У материнське милосердя віруй,
У материнське милосердя віруй!

Ввійди і ти у цей собор, поглянь, |
В найменшій краплі першого дощу   |
Дзвенить шатер нетлінної будови,  |
З якої дивиться на нас Оранта.    | (3)

Ввійди і ти у цей собор!
Ввійди і ти у цей собор!
Оранта! Оранта! Оранта! Оранта